Субота, 15.12.2018, 01:23
Вітаю Вас Гість | RSS


Форма входу
Головне меню
Календар
«  Грудень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Погода в Лукові
Новини освіти

Наш населений пункт

         Луків ( до 1946 р. – Мацеїв) – селище міського типу Турійського району. Розташоване  за 22 км. від райцентру, за 25 км. від м. Ковель, за 2 км. від автошляху Ковель - Ягодин. Має  автобусне сполучення з містами Луцьк, Ковель, Любомль, Володимир-Волинськ. Населення 3125  осіб, переважно українці.  Центр Луківської селищної ради.

           В історичних документах вперше згадується як засноване по привілею Сигізмунда Августа у 1537 р. До середини ХУІ ст. поселення називалось „село Лукове” і входило до складу Холмської землі. Належало до старого волинського роду Матвієвських, які ополячившись стали називатися Мацейовськими. У 1557 р. король Сигізмунд Август, оцінивши заслуги Станіслава Мацейовського, дозволив перейменувати Луково в містечко Мацейов (пізніше закріпилася назва Мацеїв), поширити на нього  магдебурзьке право, а також збудувати замок. З 1575 р. містечко належало Вишневецьким, пізніше Сапігам, понад два століття Мйончинським. У кінці ХУІІ ст. на місці старого замку збудовано палац за проектом дрезденського архітектора М.Д.Поппельмана (нині туберкульозна лікарня), у 1723 р. П. Мйончинський збудував кам”яну церкву та дерев”яну дзвіницю для уніатів. Крім того в містечку існував храм, який у різні часи був то православним, то католицьким.

        Після третього поділу Польщі 1795 р. Мацеїв став  волосним центром Ковельського повіту. Царський уряд визнав право володіння землею та кріпаками за  Мйончинськими. На 1970 р. Мацеїв мав 240 домів,1935 жителів (в тому числі 50% євреїв), церкву, два костели, дві каплиці, синагогу, бровар, ґуральню, 3 цегельні, 2 миловарні, 6 грабарень. У 1882 р. відкрито однокласне початкове народне училище, яке у 1904 р. реорганізовано у двокласне. З 1992 р. діяла церковно-парафіальна школа. Від 1894 р. у палаці Мйончинських, який  викупило окружне духовенство, розмістилося Мілетське духовне училище (переведене з м. Мільці Ковельського повіту). У 1899 р. тут навчалося 155 учнів.

       У 1899 р. ХІХ ст. за 2 км від містечка  прокладено залізницю. За переписом 1911 р. в  Мацеєві було:  4216 жителів, волость, міщанська управа, пошта, телеграф, суд, агроном, земська лікарня, акушерка, 3 аптечні склади, 42 крамниці, вапнярня, паровий млин, кредитне товариство, 2 лікарні і щотижня ярмарки.

         Під час  І-ї світової війни Мацеїв був частково зруйнований, частина населення – евакуйована. Від 1921 р. населений пункт перебував у складі Польщі.  У 1936-1937 рр. діяло 12 крейдових кар’єрів, на яких працювало близько 100 робітників. Працювали шкіряні підприємства, лісопильний завод, паровий млин, ґуральня, пекарня, олійниця, тартак, 2 вітряки і ін. Існували осередки КПЗУ, УНДО, ОУН, філія Союзу українок Волині, „Просвіта”. Діяла семирічна школа.  Ще одна школа для дівчаток розмістилася у давній садибі Мйончинських, який  організували черниці ордену Непорочного зачаття Діви Марії ,  існував притулок, школа, вчительські курси, а з 1936 р. гімназія для дівчат. Існувала фотомайстерня Пінхоса Ліхтенгитрина, який ще займався  видавництвом поштових листівок.

        Від 1939 р. містечко у складі УРСР до 1959 р. – райцентр. З 27 червня 1941 р. до  18 липня 1944 р. – під німецоко-фашистською окупацією. У крейдяних кар’єрах розстріляно 4,5 тис. мирних жителів  Мацеєва і навколишніх сіл, в  основному євреїв. 4325 воїнів віддали життя  за визволення  селища . Багато жителів зазнали  сталінських репресій. У 1951 р.  старшокласники Луківської середньої школи створили молодіжну організацію націоналістів (МОН). 12 її членів засуджено  до 25 р. позбавлення волі за „зраду Батьківщині”. До 90-х рр. У Лукові працювали крейдокомбінат, міжрайонно лукомеліораційна станція, цегельний завод, маслозавод, пекарня, промкомбінат і ін..

     У Лукові загальноосвітня школа, дитсадок, професійно-технічне училище, музична школа, художня школа, лікарня , бібліотека, відділення банку, пекарня ПМК. Релігійні громади: 1- УПЦКП, 1- УПЦМП, 1 – християн віри євангельської.

     Колектив художньої самодіяльності „Калинонька” має звання „народного”.

Серед пам”яток архітектури : Параскев”ївська церква (1723р.), дерев”яна дзвіниця (1723 р.), церква Св.  Анни (ХУ-ХУІ ст.), графський палац (кін. ХУІІст.), парк біля палацу загальнодержавного значення. Встановлено меморіал Слави воїнам, що загинули під час ІІ–ої світової війни, пам’ятники жертвам Голокосту.

    У селищі народилися: доктор технічних наук професор О.М.Савчук, С.П.Гапонюк -  зав. відділенням залізничної лікарні м.Дніпропетровська, заслужений лікар України.